1982, 22 вересня Тарасова груша в Запоріжжі отримала статус пам’ятки природи

  

«Тарасова груша» – це дерево, яке має свій унікальний, багаторічний переказ. Історичні дані свідчать, що сам Тарас Шевченко зупинявся на нічліг під цією грушею, коли приїжджав в Запоріжжі.

Її вік – 200-220 років! Обхват стовбура Тарасової груші – 400 см, висота – 14 м. І, до речі, вона є ботанічною пам’яткою природи місцевого значення. Такий статус надав дереву Запорізький облвиконком. 

Відшукати його можна, опустившись з площі Фестивальної до Набережної магістралі. Там на огородженій під забудову території живе одне єдине дерево. Це і є легендарна груша, забута і прихована парканом від очей городян. Ніякої таблички. Тільки захисна огорожа навколо дерева наштовхує на думку про його значимість. Розповідають, що сам Тарас Шевченко ночував під цією грушею, будучи проїздом в наших краях в 1843 році. Тоді вона росла у дворі Прокопа Булата, жителя села Вознесенка, у якого на кілька днів зупинявся поет (до радянської забудови білі хатки Вознесенки тягнулися від сучасних вулиці 12 Квітня до площі Пушкіна). Був Шевченко на Хортиці і в Олександрівську.