В СРСР йому присвоїли прізвисько «червоний ковбой», у Східній Європі його прозвали «червоним Елвісом». Радянська пропаганда використовувала Діна Ріда як «агітатора проти капіталізму — за соціалізм» та «міжнародного борця за мир». Сам себе він подавав як «патріота США» та «марксиста».
У шкільні роки
він активно займався аматорським спортом, головним чином плаванням та бігом на
великі дистанції, був чемпіоном свого штату серед юнаків. 1958 року приїхав до
Каліфорнії і підписав контракт з музичною студією Capitol Records. Студія
забезпечила йому рекламу, він став співаком, записав декілька платівок,
з'являвся на національному телебаченні й здобув певну популярність. Проте
справді популярними його пісні стали в Південній Америці. Після кількох дуже
успішних гастролей по країнах Латинської Америки він вирішив залишитися в
Аргентині. Там він записував альбоми, знімався у фільмах і вів свою власну
телепередачу. Але його ліві погляди та політична активність (зокрема, Рід
виступав за заборону ядерної зброї, проти війни у В'єтнамі, влаштовував
концерти, весь збір від яких йшов ув'язненим) не подобалися правим силам
Аргентини, і під їх тиском в 1966 році Дін Рід був вимушений виїхати з країни.
Кілька років він прожив в Римі, де активно знімався в так званих
«спагеті-вестернах» — «ковбойських» фільмах про американський Дикий Захід
італійського виробництва. Пізніше почав зніматися в СРСР і країнах Східної
Європи, де також був дуже популярним (вперше приїхав в СРСР у 1965 році).
У 1971 році опублікував критичного «відкритого листа» Олександру Солженіцину (якого тоді цькували в СРСР КДБ ЦК КПРС та радянські ЗМІ), в якому докоряв письменника-дисидента та колишнього зека у нерозумінні «переваг соціалізму» та «непатріотизмі». Цей лист був широко надрукований у радянських газетах.
З 1973 року Дін Рід перебрався до НДР, де одружився зі східно-німецькою акторкою Ренате Блюме (у шлюбі Ренате Блюме-Рід), яка як стало пізніше відомо мала тісні стосунки із Штазі, та оселився в особняку на березі Зойтенського озера у фешенебельному передмісті Східного Берліна.
Він продовжував співати, зніматися у кіно, а також знімав власні фільми, не полишаючи й політичної діяльності. Найвідомішим його фільмом став «Співак»— біографічний фільм про чилійського друга Діна Ріда, співака Віктора Хару, який був убитий піночетівцями після військового перевороту в Чилі 1973-го року.
Попри свої ліві переконання (сам Рід називав себе «марксистом»), Дін Рід ніколи не вступав в комуністичну партію (зокрема в країні свого постійного мешкання — соціалістичній НДР) і завжди підкреслював свою любов до США.
Останній виступ
співака відбувся у квітні 1986 — це було інтерв'ю телепрограмі «60 Хвилин»
американського телеканалу CBS, в якому Рід вчергове захищав Берлінський мур та
звинуватив президента Рональда Рейгана в «державному тероризмі».
13 червня 1986
року його було знайдено мертвим в озері на мілководді неподалік від його вілли
в Східному Берліні. Спочатку були поширені плітки, що він «потонув». Ця версія
мала мало спільного з реальністю — було широко відомо, що з 17 років Рід був
чемпіоном з плавання і завжди почувався в воді «як риба». Згодом з'явилася
інформація про те, що співак був знайдений з перерізаними артеріями та великою
дозою таблеток снодійного в шлунку. Також було знайдено передсмертну записку на
15 аркушах, одразу засекречену і опубліковану лише після 1991 року. В ній
співак вибачився перед керманичем НДР за свій вчинок. Його друзі в НДР
підозрювали, що смерть співака була самогубством, а його родина в США
стверджувала, що його вбили. Справжня причина смерті досі невідома.
Немає коментарів:
Дописати коментар