День Гідності та Свободи: що означає дата та яку історію береже

  

21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи. Одинадцятий рік поспіль дата нагадує про дві знакові для українців історичні події – Помаранчеву революцію 2004 року та Революцію Гідності 2013-го.

Під час великої війни цей день – нагода переглянути власні цінності. Пригадати історію нашої боротьби за справедливість. Вшанувати пам'ять загиблих.

Разом з фахівчинею Українського інституту національної пам’яті Наталією Слобожаніною розповідаємо про появу Дня Гідності та Свободи і про те, як розгорталися події двох революцій.

Помаранчева революція: перебіг і наслідки

У 2004 році в розпал другого туру президентських виборів в Україні розпочалися акції протесту. 21 листопада Центральна виборча комісія оголосила, що за попередніми результатами у перегонах перемагає Віктор Янукович.

На той момент він уже обіймав посаду прем’єр-міністра України і вів проросійську риторику – виступав за зовнішню співпрацю з Росією, захист її мови в Україні та подвійне громадянство для жителів держави. Його суперником був лідер опозиційного блоку Віктор Ющенко, який сформував образ проукраїнського і проєвропейського кандидата.

Через фальсифікації під час голосування і підрахунку голосів та сумнівне минуле майбутнього "президента" Януковича люди почали виходити на мітинги. Перші протести спалахнули на наступний день після оголошення результатів виборів.

 

Мітинги прихильників Ющенка і противників Януковича охопили всі найбільші міста України. Центром став Майдан Незалежності у Києві, де зібралося 100 тисяч протестувальників. 23 листопада там вже стояло 400 наметів учасників революції.

У ході протестів демонстранти почали заходити в державні будівлі, а сторони конфлікту паралельно вели безрезультатні перемовини.

Революцію назвали "помаранчевою" через колір передвиборчої кампанії Ющенка, який активно використовували на мітингах.

Врешті-решт 27 листопада Верховна Рада висловила недовіру Центральній виборчій комісії. 3 грудня численні факти порушень закону під час виборів визнав Верховний Суд і оголосив повторне голосування.

26 грудня відбувся другий тур президентських виборів, у якому переміг Віктор Ющенко.

На першу річницю Помаранчевої революції у 2005 році новообраний президент оголосив 22 листопада Днем Свободи.

Через 5 років президентське крісло таки здобув Віктор Янукович і у грудні 2011 року скасував свято своїм наказом. Він об’єднав його з Днем Соборності.

Хронологія Революції Гідності

21 листопада 2013-го Кабінет Міністрів на чолі з тодішнім прем’єром Миколою Азаровим вирішив призупинити підготовку до укладання Угоди про асоціацію України з Євросоюзом.

 

У цей день на Майдані Незалежності у Києві зібралося декілька сотень противників рішення, а вже 24 листопада – понад сто тисяч, розповідає фахівчиня УІНП Наталія Слобожаніна.

На знак солідарності з київським Майданом на площі вийшли жителі Львова, Луцька, Дніпра, Миколаєва, Одеси, Сум, Луганська, Чернігова та інших українських міст.

У цей час біля будівлі Кабінету Міністрів почалися перші сутички між спецпризначенцями та прихильниками євроінтеграції. На Європейській площі з'явилося наметове містечко, звідки протестувальників намагалася вигнати тодішня міліція.

29 листопада президент Віктор Янукович остаточно відмовився від підписання Угоди про асоціацію та вільну торгівлю з ЄС. Тоді на Євромайдані відбувся мітинг, де опозиція вимагала відставки уряду та дострокових парламентських виборів.

30 листопада вночі бійці спецпідрозділу МВС "Беркут" жорстоко побили кілька сотень протестувальників біля монумента Незалежності.

"Стало зрозуміло, що країна рухається до авторитаризму, засадничі принципи якого відчуло на собі українське суспільство: зневага до прав людини, корупція, свавілля правоохоронних органів, репресії проти незгідних. Протести перетворилися з проєвропейських на антиурядові та стали значно масштабнішими", – розповідає Наталія Слобожаніна.

Відео з насильницьким розгоном протестувальників розлетілося українськими та світовими медіа, тоді до мітингарів прибули посли країн ЄС.

1 грудня колонами до майдану Незалежності рушили вже від 500 тисяч до мільйона людей. Наметове містечко розросталося, учасників Революції почали займати державні будівлі, сутички між ними і "Беркутом" продовжувалися. Силовики штурмували Київську міську держадміністрацію.

8 грудня на бульварі Тараса Шевченка в Києві мітингарі скинули пам'ятник Леніну. Це започаткувало "ленінопад" в усіх регіонах країни.

13 грудня Віктор Янукович уперше погодився сісти за круглий стіл із лідерами опозиції, але вони не дійшли згоди. 16 січня у Верховній Раді ухвалили пакет "диктаторських" законів, які суттєво обмежували права громадян на протест.

Через обурення законами за кілька днів учасники Революції Гідності вирушили до будівлі Верховної Ради. Міліція (назва сучасної "поліції" до 2017 року – ред.) застосувала світлошумові гранати, помпові рушниці та водомети, а протестувальники захищалися "коктейлями Молотова" та підпаленими барикадами.

22 січня через вогнепальні поранення на вулиці Михайла Грушевського загинули перші учасники Євромайдану – Сергій Нігоян, Михайло Жизневський та Роман Сеник. Силові структури почали викрадати мітингарів, били та знущалися з них, діляться спогадами свідки подій.

28 січня прем’єра Миколу Азарова таки відправили у відставку, того ж дня Верховна Рада скасувала "диктаторські закони", ухвалені 16 січня. Сторони досягнули тимчасового перемир’я.

Наталія Слобожаніна каже, найтрагічнішими днями Революції стали 18, 19 та 20 лютого.

Тоді невідомі підпалили Будинок профспілок, де надавали допомогу євромайданівцям, у ході жорстоких сутичок згоріло наметове містечко, через постріли силовиків протягом цих днів загинуло понад 70 людей. Вони увійшли до списку Героїв Небесної Сотні, яка загалом налічує 107 мітингувальників, які втратили життя під час Революції Гідності.

20 лютого "беркутівці" відступили з Майдану Незалежності. Невдовзі роботу відновила Верховна Рада і майже одразу ухвалила закони про дозвіл мирних зібрань. Паралельно міністри закордонних справ інших країн вели перемовини з Януковичем щодо проведення дострокових виборів.

Вночі на 22 лютого тодішній президент втік з України. Наступні вибори призначили на 25 травня 2014 року, а до вступу на посаду нового президента його обов’язки виконував Голова Верховної Ради України Олександр Турчинов.

"Україна вдруге отримала шанс для цивілізаційного вибору, демократії, очищення від впливу тоталітарного, людиноненависницького комуністичного минулого. На відміну від подій Помаранчевої революції, відстоювання власної гідності та свободи коштувало Україні багатьох життів патріотів", – каже фахівчиня Інституту національної пам'яті.

Як почали відзначати День Гідності та Свободи

13 листопада 2014 року п'ятий президент України Петро Порошенко підписав Указ № 872 "Про День Гідності та Свободи" і ним встановив, що дата відзначатиметься 21 листопада. Попереднім указом президент відновив окреме святкування Дня соборності України (22 січня).

"Україна – це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності", – писали в офіційному повідомленні.

Порошенко коментував підписання Указу так: "Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. Мені, як президенту України, залишається лише документально засвідчити це і підписати Указ про День гідності та Свободи, який українці віднині і навіки будуть відзначати 21 листопада".

Ця дата стала наступницею Дня Свободи, який запровадив Віктор Ющенко, і з новою назвою перенеслася на 21 листопада. Сьогодні, на третій рік повномасштабного вторгнення РФ, Україна відзначатиме День Гідності та Свободи одинадцятий рік поспіль.

Богдана Торба

Журналістка УП.Життя