Садотерапія проти травми: Ексклюзивне інтерв’ю Сью Стюарт-Сміт для українських читачів

  

Книжка “Садотерапія. Як позбутися бур’янів у голові” вийшла в українському перекладі у видавництві Yakaboo Publishing ще 2021-го року. Тепер можна сказати: дуже вчасно, аби стати у пригоді багатьом українцям. У ексклюзивному інтерв’ю видавництву Сью Стюарт-Сміт, авторка книги, знана психотерапевтка та садівниця, розповідає про користь методу для українців, травмованих війною.

Метод садової терапії для країни у війні

Мабуть, одним з найкращих свідчень користі садової терапії у воєнний час є історичні приклади, коли садівництво надавало психологічну підтримку. Перша світова війна, з її жахливими руйнуваннями, продемонструвала, наскільки сад може відповідати на найглибші екзистенційні потреби людини. Садівництво стало важливим не лише у тилу, для вирощування агропродукції, а й в зоні бойових дій, де солдати Західного фронту створювали невеликі сади в окопах. Вони вирощували яскраві та знайомі квіти, такі як іпомея, незабудки та чорнобривці. Вирощування рослин стало спонтанною реакцією на травми та смерть, що допомагала солдатам подолати страх і відчай.

Після тієї війни, через велику кількість поранених і постраждалих військовослужбовців, а також високий рівень психологічних травм, які вони зазнали, розвинулися реабілітаційні програми, особливо в Великій Британії та США. Цей період став початком садівничої терапії, попри те, що цей термін не використовувався до 1950-х років.

Після Другої світової війни видатний американський психіатр Карл Меннінгер почав працювати з травмованими ветеранами в Канзасі. Він був вражений тим, як робота з рослинами допомагала його пацієнтам повернутися до повсякденного життя. Програма лікування, яку він розробив у клініці міста Топіка, включала медикаментозне лікування та психотерапію, але садівництво також було ключовим елементом програми. Меннінгер заснував першу офіційну навчальну програму з садівничої терапії і протягом усього свого життя пропагував терапевтичну силу садів. Він описував садівництво як діяльність, “яка наближає людину до землі, до матері-природи, до краси, до незбагненної таємниці росту і розвитку”.

Суть методу: як сад лікує душу

Особливі якості садового простору і садового часу означають, що садівництво можна розуміти як форму просторово-часової медицини. Просторові якості саду розширюють наше відчуття ментального простору, а процес садівництва змінює наше ставлення до часу.

Першим кроком будь-якого лікування травми є відновлення відчуття безпеки. Цей початковий етап є фундаментальним і означає, що безпечне просторове середовище саду є терапевтичним інструментом.

“Заземлення” та усвідомленість

Садівництво також має терапевтичний вплив і змінює наше сприйняття часу. Ритмічні дії з прополки та посіву допомагають занурити нас у теперішній момент. Таким чином, садівництво може бути “усвідомленим” заняттям. Доведено, що стан такого усвідомлення притлумлює сигнали до центру страху в мозку, мигдалеподібного тіла, і допомагає відновити більш цілісний стан нейронної активності в мозку. Це дає людині відчуття спокою.

Надія та очікування

Важливо те, що садівництво завжди орієнтоване на майбутнє. По суті, це акт надії. Посів насіння дозволяє нам докласти руку до самих початків життя, і ми з нетерпінням чекаємо на результат з позитивним відчуттям. Така орієнтація на майбутнє допомагає дивитися вперед у часи, коли майбутнє здається похмурим або тривожним.

Таким чином, садівництво може стати простим способом відновити почуття позитивного очікування, що, своєю чергою, може відновити мотивацію та цілеспрямованість. Передчуття винагороди, наприклад, коли ми з нетерпінням чекаємо на вирощені нами плоди та квіти, пов’язане з вивільненням дофаміну в мозку, який має енергійний і мотивуючий вплив на нас.

Творчість та контроль

Сад – це доступний спосіб відчути радість творення, оскільки не вся творчість належить лише нам, людям. Садівництво – це зустріч двох творчих енергій: людської і природної. Так, ми не завжди можемо повністю контролювати ситуацію, але, тим не менш, сад стає частинкою реальності, яку ми все ж можемо формувати і визначати. Це усвідомлення надихає і стабілізує.

Турбота і прив’язаність

Сад – це жива сутність, і садівництво передбачає формування стосунків з місцем і рослинами, а також налаштування на їхні потреби. Садівництво може допомогти нам культивувати дбайливе ставлення до природи. Система турботи в мозку пов’язана з відчуттям безпеки, а її нейрохімія породжує відчуття внутрішнього спокою. Це пояснюється тим, що піклувальна діяльність пов’язана з вивільненням наших природних опіоїдів – ендорфінів, які заспокоюють і піднімають настрій, а також притлумлюють психологічний і фізичний біль. Гормон окситоцин також присутній у стосунках догляду і має прямий антистресовий ефект через заспокійливу дію на центр страху в мозку, що знаходиться в мигдалеподібному тілі.  

Доглядаючи за садом, ми вбудовуємось у мережу життя і можемо відчути себе частиною чогось набагато більшого, ніж ми самі. З часом формування прив’язаності до місця має стабілізуючий ефект і згодом сад може стати невід’ємною частиною нашої ідентичності.

 

Користь прогулянок і споглядання природи

Якщо людина не має змоги працювати в саду, чи матиме терапевтичний ефект лише споглядання природи, прогулянки по парку? Так, матиме. Але деякі з переваг садівництва будуть відсутні.

Людський організм еволюційно сформувався у саваннах Африки, тому наша нервова та імунна системи розвинулись так, щоб краще взаємодіяти з природними аспектами навколишнього середовища. Сюди входять ключові елементи, такі як сонячне світло, вода та зелень, які ми сприймаємо як відновлюючі та позитивні.

Природні умови мають прямий позитивний вплив на нашу вегетативну нервову систему. Вона працює у два способи: через симпатичний імпульс, що активується адреналіном і спрямований на відповідь на стрес, а також через відновлювальний парасимпатичний імпульс, який стимулює одужання та травлення.

З еволюційної точки зору, стресова реакція є механізмом виживання, який спрацьовує як сигнал до дії в умовах небезпеки. Вона готує організм до реагування, підвищуючи ритм серця, тиск, вивільняючи глюкозу та прискорюючи дихання. Якщо небезпека не зникає, активується гормон стресу – кортизол.

Для здоров’я важливо, щоб обидві вегетативні системи гнучко взаємодіяли між собою. Прогулянки на природі допомагають відновити цей баланс, знижуючи рівень збудження організму. Дослідження показують, що вже за декілька хвилин знижується ритм серця та артеріальний тиск, а також зменшується гнів і страх. Рівень кортизолу, гормону стресу, зазвичай знижується за 30 хвилин.

Тому важливо щодня приділяти час усвідомленому сприйняттю навколишнього світу природи.

З чого почати?

Перш за все: чи потрібен фахівець, який вестиме людину у садотерапі? Висловлю припущення.  Для деяких груп терапевтичний внесок спеціаліста має вирішальне значення, але загалом люди різного віку і в різних ситуаціях можуть отримати користь від садівництва.

Перші кроки у садотерапії

Якщо ви новачок у садівництві, найкраще вирощувати те, що додасть вам впевненості і відносно швидко дасть результат – наприклад, настурції та редис, які легко вирощувати.

Якщо ж у вас немає саду, ви все одно можете принести зелену природу в дім, вирощуючи зелень на підвіконні, або поставивши квіти чи кімнатні рослини в оселі. Також варто згадати про можливість долучитися до місцевих громадських проєктів з озеленення. Крім того, поруч з вами можуть бути невеликі ділянки порожньої землі, які можна обробляти. Багато міських ініціатив з озеленення вже реалізуються в містах по всьому світу. Одним з найбільш надихаючих є проект «Неймовірно їстівний Тодморден» біля Манчестера, який я описала у своїй книзі.

 

Наукові докази ефективності садової терапії

Протягом останніх десятиліть було проведено кілька досліджень, які показали, що садівництво може полегшувати стани депресії, стресу і тривоги, а також сприяє підвищенню самооцінки. Важливо зазначити, що якість та обсяг цих досліджень значно різняться.

Існує невелика кількість випадкових (рандомізованих) контрольних досліджень. Одне з них було опубліковане у 2018 році в Британському журналі психіатрії і вперше в ньому розглядалася терапія садівництвом. Програма лікування садівництвом тривала 10 тижнів, і навіть за такий короткий період її учасники відчули такі ж позитивні зміни, як і при застосуванні когнітивно-поведінкової терапії, яка має наукове підґрунтя.

Втім більшість спостережень тривала відносно недовго, а це ускладнює виявлення довгострокових переваг, пов’язаних зі змінами у переживанні всіх сезонів року. 

У 2016 році Королівський фонд у Лондоні опублікував огляд літератури про вплив садівництва у різних сферах охорони здоров’я з тим, щоб відкоригувати стратегії охорони здоров’я та прийняття терапевтичних рішень. Ще одне дослідження, спрямоване на зміни у політиці охорони здоров’я, було опубліковано у 2020 році в Британському медичному журналі. Цей мета-аналіз включав огляд результатів 77 досліджень, в тому числі 8 рандомізованих контрольних досліджень. Автори дійшли висновку, що наявні докази підтримують використання садівництва як дієвий засіб для людей з довгостроковими потребами у сфері охорони здоров’я.