1859, 23 жовтня – у Києві відкрилася недільна школа для хлопчиків

   

«Беручи до уваги користь недільних шкіл для дітей трудового класу, які не мають ні часу, ні грошей, я дозволив... студентам відкрити недільну школу для хлопчиків», - писав попечитель Київського навчального округу Микола Пирогов міністрові народної освіти Російської імперії Євграфові Ковалевському.

На таке попечителя загітував молодий професор Київського університету – Платон Павлов. Він підтримав своїх вихованців «відкрити в приміщенні Києво-Подільського дворянського училища дарову недільну та святкову школу».

Більше сотні учнів, віком від десяти до тридцяти років, безкоштовно навчалися у недільні та святкові дні з одинадцятої до другої години. Викладачами були студенти Київського університету. Зокрема, Михайло Старицький, Михайло Драгоманов, Анатолій Свидницький (склав для недільних шкіл абетку).  «Високоосвічені, оживлені найкращими ідеями свого часу... вони внесли всі свої великі духовні засоби, свій запал і енергію в діло розвитку українського народу, – писав про них Іван Франко. – Майже всі вони... працювали в недільних школах». За рахунок пожертв учням купували олівці, папір, підручники. На користь школи студенти влаштовували благодійні музичні вечори.

Влітку 1859-го у Києві перебував Тарас Шевченко. Відвідував приятеля - вчителя малювання Олексія Сенчила - Стефановського, який викладав в училищі. Тут і познайомився зі студентами, які організовували  недільну школу. 1860-го Шевченко надіслав їм з Петербурга 50 примірників «Кобзаря», а наступного - виданий ним для недільних шкіл «Буквар південноросійський».

«За запровадження недільних шкіл узялися першими малороси, ревні шанувальники Куліша та Шевченка, кращі учні професора Павлова, – напише Пирогов у статті «Про недільні школи», –  вчителі, кращі і за здібностями, і за моральністю, взялися навчати грамоти, письма і рахування з несподіваним педагогічним тактом, звернули увагу на нові засоби навчання, зайнялися ними і досягли успіхів понад всякого чекання».