Постановою Ради Міністрів УРСР від 18 вересня 1965 року № 911 «Про увічнення пам’ятних місць, зв’язаних з історією Запорозького козацтва» територія острова Хортиця була оголошена державним історико-культурним заповідником.
Ініціатором цієї історичної події став Микола Киценко – тодішній заступник голови Запорізького облвиконкому, знаний популярізатор історії Хортиці та запорозького козацтва. Саме він разом із начальником Запорізького облуправління культури Степаном Кириченком ініціював розгляд у ЦК КПУ та Раді міністрів УРСР питання про оголошення Хортиці заповідником та створення на ньому козацького історико-культурного меморіалу. І ці високі тоді інстанції з цим погодилися – враховуючи величезну історико-культурну та природну цінність острова та «з метою увічнення пам’ятних місць зв’язаних з історією козацтва».
Першим директором заповідника призначили Арнольда Сокульського – географа й археолога, старшого наукового співробітника в Запорізькому краєзнавчому музеї. Ще на початку 1970-х років активно працювали над грандіозними планами, стосовно козацького заповідніка. Планували збудувати музей історії козацтва, етнографічний парк (з фрагментами козацьких укріплень, куренями, церквою… ) та встановити скульптури видатних діячів козаччини (навіть хотіли перепоховати на Хортиці останки Івана Сірка!).
Однією з прикрас комплексу повинна була стати монументальна композиція від скульптора Владлена Дубініна – «Козаки в дозорі» на насипаному 16-метровому кургані. «Для скульптури на донецькому заводі кольорового лиття купили 52 тони високоякісної платинової бронзи, в північній частині Хортиці йшло будівництво «першої черги» музейного комплексу. А через два роки все раптом зупинилося… », – розповідав Арнольд Сокульський. 28 вересня 1973 року ЦК КПУ скасував своє попереднє рішення «Про увічнення пам’ятних місць пов’язаних з історією запорозького козацтва», й поставив нове завдання: замість музею запрозького козацтва спорудити на Хортиці Музей історії міста Запоріжжя (як філії Запорізького краєзнавчого музею), експозиція якого повинна була «відображати основні події історії міста, передусім революційну боротьбу та соціально-економічні перетворення після перемоги соціалізму».
Роман Акбаш
Немає коментарів:
Дописати коментар