Далекого 3 лютого 1851 в залі Паризької академії наук запала глибока тиша. Французький фізик Жан Бернар Фуко представив експеримент із маятником, який науково довів факт обертання землі навколо власної осі. Разом із коливанням маятника зникало невігластво й ставав очевидним факт, задля доведення якого на шляху до наукового прогресу було загублено не одне людське життя. Але це було лише одне з величезної кількості його грандіозних досягнень.
Жан Бернар Леон Фуко був французьким фізиком, найбільш відомим своєю демонстрацією маятника Фуко, пристрою, що демонструє ефект обертання Землі. Він також зробив ранні вимірювання швидкості світла, виявив вихрові струми, і йому приписують назву гіроскопу.
Ранні роки
Жан Бернар Леон Фуко народився в Парижі 18 вересня 1819 року. Його батько був видавцем і книготорговцем. У перші роки свого життя Леон був слабкою дитиною, але демонстрував неабияку цікавість до знань. Він вступив до коледжу Станіслас, де подружився з однокурсником Іполітом Фізо. І ця дружба матиме знакову роль у його житті, адже він знайшов колегу й однодумця.
Леон не навчався в коледжі, але любив конструювати іграшки та машини. Пізніше його сім’я думала, що він стане хорошим хірургом, і Жан продовжив вивчати медицину в 1839 році. Однак у нього з’явилася фобія крові і він кинув медицину на користь вивчення фізики.
Леон Фуко на три роки став експериментальним помічником бактеріолога Альфреда Донна, працюючи з ним під час його лекцій з мікроскопічної анатомії. У цей час Луї Дагер, також француз, розробив фотографічний процес під назвою «дагеротип», і цей фотографічний процес зацікавив Фуко. Він удосконалив цей метод фотографування й розробив процес фотографування через об’єктив мікроскопа. Ці фотографії були опубліковані в «Курсі мікроскопії» в 1845 році.
Фуко також об’єднався зі своїм давнім другом Іполітом Фізо і разом вони зробили знімки сонця, на їхніх фотографіях чітко видно сонячні плями. Вони також провели кілька досліджень інтенсивності сонячного світла порівняно з іншими типами світла. Вони досліджували світло вуглецю в дуговій лампі і світло вапна, що виходить від полум’я та виробляється киснево-водневою трубкою. Вони також провели дослідження щодо перешкод інфрачервоного випромінювання.
Роки розквіту
У 1850 році Фуко провів експеримент із використанням оптичного приладу «Фізо-Фуко», намагався ним виміряти швидкість світла. Він розрахував значення, яке було в межах 1 відсотка від правильної цифри. Фуко також продемонстрував, що світло дійсно подорожує у воді повільніше, ніж коли воно рухається в повітрі. Його дослідження світла поклали переконливий кінець корпускулярній теорії світла Ньютона (що світло складається з частинок).
Через рік у Парижі Фуко провів експеримент щодо добового руху (як Земля рухалася навколо своєї осі). Він використав важкий, довгий і повільний маятник, прикріплений до даху Паризької обсерваторії, і продемонстрував багатьом запрошеним вченим обертання площини коливань і доказ обертання Землі навколо своєї осі.
Експеримент мав величезний успіх і вразив як величезний натовп людей, так і науковців. Незабаром модні «маятники Фуко» висіли в найбільших містах Європи, а також в Америці, де вони приваблювали величезні натовпи людей. У 1852 році Фуко використав (і назвав) гіроскопи в експериментах.
У 1855 році його нагородили найпрестижнішою медаллю Коплі від Лондонського королівського товариства на знак визнання його чудових експериментів і досліджень. Того ж року він також отримав посаду фізика в Імператорській обсерваторії в Парижі.
У вересні того ж року він зробив ще одне чудове відкриття; що сила, необхідна для обертання мідних дисків, збільшується, якщо їх змусити обертатися з ободами, поміщеними в сильне магнітне поле. Він також виявив, що диски почали нагріватися через вихровий струм (струми Фуко), що діє на мідь.
У 1857 році Фуко розробив поляризовану кальцитову призму, а в 1858 році винайшов тест для дзеркал, що використовуються в телескопах. Цей тест «лезом ножа Фуко» визначав, чи є дзеркало абсолютно сферичним, чи воно має дефекти. До того цей процес був неточним.
Також Фуко їздив до Іспанії, щоб спостерігати і фотографувати сонячне затемнення в 1860 році.
Останні роки
У наступні роки Фуко отримав багато нагород. У 1862 році він став членом Бюро довгот і офіцером Почесного легіону. Через два роки, у 1864 році, став членом Лондонського королівського товариства, а наступного року став членом механічної секції Лондонського королівського товариства.
Фуко показав людям спосіб дивитися на сонце, не травмуючи око, помістивши прозору сріблясту плівку на зовнішній кут предметного скла телескопа. І Фуко також показав фактично людям Землю.
Фуко захворів у 1867 році, і його симптоми швидко погіршувались. Він помер 11 лютого 1868 року у віці 48 років і був похований на цвинтарі Монмартр у Парижі. Говорили, що причиною його смерті, ймовірно, став важкий розсіяний склероз.
Він був настільки великою й масштабною людиною, що його ім’я є одним із 72, які вписані на балки, що складають Ейфелеву вежу. А також є астероїд, названий на його честь: 5668 Foucault.
Автор Сергій Каратаєв
Немає коментарів:
Дописати коментар